Чань

Чань — школа китайського буддизму, друга за популярністю після школи Чистої Землі. Назва походить від китайської транскрипції санскритського терміну «dhiana» — медитативне споглядання.

За легендою, школу Чань заснував патріарх Дамо, який прийшов із Заходу, тобто з Індії, і у 6 ст. поселився у монастирі Шаолінь у провінції Хенань. Дамо вважається 28-м носієм учення буддизму, яке йде від самого Будди, і яке передавалося безпосередньо, від серця до серця, від учителя до учня. Ця ідея про безпосередню передачу вчення і стала ідейною основою школи Чань. Іншою особливістю є вчення про миттєве, одномоментне пробудження, «дунь-у». Це вчення було розвинуте останнім, 6-м патріархом школи на йм'я Хуейнен. Хуейнен заснував так звану «південну» гілку Чань. У 8-10 ст. чаньська традиція розділилася на 5 відгалужень,і з яких дві збереглися і сьогодні. Це — школи Ліньцзі і Цаодун.