Острів Петра I

О́стрів Петра́ I — ненаселений вулканічний острів у морі Беллінсгаузена, майже повністю вкритий льодом. Розташований на відстані 450 км на північний схід від Берега Ейтса, що в Західній Антарктиді. Острів належить Норвегії, згідно із законодавством котрої він спільно із Землею Королеви Мод і островом Буве складають залежні території цієї держави в арктичному та субарктичному регіонах. Площа острова становить 154 км², він простягається на 19 км у довжину, й 11 км в ширину. Найвища точка — Пік Ларса Крістенсена. Острів Петра I оточений дрейфівним льодом та вкритий льодовиком, що робить його недоступним протягом майже цілого року. Тут мешкають лише птахи й тюлені.

Острів відкрили під час російської експедиції під командуванням Фабіана Готтліба фон Беллінсгаузена, який назвав його на честь Петра I Олексійовича. Суцільний лід, що вкривав море, унеможливив висадку екіпажу.