Сяноцький замок

Сяноцький замок – — замок у Сяноку, у 1445-1772 центрі Сяноцької землі Руського воєводства, тепер повітовому містечку Підкарпатського воєводства Польщі.

Терени навколо Сянока входили до Великоморавської держави, при розпаді якої їх прилучив до своєї держави 981 київський князь Володимир І Великий. Припускають, що слов’янське поселення могло виникнути на межі Х-ХІ ст. У городищі Трепча біля міста віднайдено олов’яні печатки перемишльського князя Рюрика Ростиславовича. Під час війн за Галичину, у 1150 році, місто захопив угорський король Гейза ІІ, полонивши княжого посадника. Відомі згадки початку ХІІІ ст. про зустрічі у замку князів з угорськими володарями. Поселення знищили 1241 монголо-татари, прямуючи на Краків і до Угорських воріт - Дукельського перевалу у Карпатах.