Троїцька вежа

Троїцька вежа — центральна проїзна вежа північно-західного мура Московського Кремля, виходить до Олександрівського саду. Побудована в період з 1495 по 1499 рік за проектом італійського архітектора Алевіза Фрязіна Старого. Входила в єдину ланку оборони з Кутаф'єю вежею і Троїцьким мостом. У середні віки служила як «сімейний царський і патріарший виїзд». Найвища з кремлівських веж.

До кінця XVII століття вежа мала чотиригранну форму і плоску покрівлю. В 1685 році на нижній масив було надбудовано шатровий верх і додано білокам'яний декор. В 1585—1812 роках на вежі знаходилися годинники-куранти. У період з 1868 по 1870 роках будівлю повністю розібрали і перебудували заново, всередині розмістили архів московського відділу Імператорського двору.